LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fbmV0d29ya3tkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jazt0ZXh0LWFsaWduOmNlbnRlcjt2ZXJ0aWNhbC1hbGlnbjp0b3A7bWFyZ2luLXJpZ2h0OjdweDttYXJnaW4tYm90dG9tOjdweH0udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fZmFjZWJvb2tfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiMzYjU5OTg7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19saW5rZWRpbl9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzAwN2ZiMTt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX3R3aXR0ZXJfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiMwMGFjZWQ7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19waW50ZXJlc3RfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiNjYjIxMjg7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX190ZWxlZ3JhbV9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzM3YWVlMjt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX3JlZGRpdF9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzVmOTljZjt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX3ZpYmVyX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojN2M1MjllO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fZW1haWxfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiM3ZjdmN2Y7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLXJvdW5kIC5Tb2NpYWxNZWRpYVNoYXJlQnV0dG9ue2JvcmRlci1yYWRpdXM6NTAlfS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX2V4Y2VycHR7ZGlzcGxheTpub25lfS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUgLlNvY2lhbE1lZGlhU2hhcmVCdXR0b24tLWRpc2FibGVke29wYWNpdHk6MC42NX0gLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZVtkYXRhLXRvb2xzZXQtYmxvY2tzLXNvY2lhbC1zaGFyZT0iNDI5ZDgxNGIyMzFmZTc3ZDlkMGY0YWYwNTU3YjBjZWQiXSAuU29jaWFsTWVkaWFTaGFyZUJ1dHRvbiB7IHdpZHRoOiAzMnB4O2hlaWdodDogMzJweDsgfSBAbWVkaWEgb25seSBzY3JlZW4gYW5kIChtYXgtd2lkdGg6IDc4MXB4KSB7IC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX25ldHdvcmt7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7dGV4dC1hbGlnbjpjZW50ZXI7dmVydGljYWwtYWxpZ246dG9wO21hcmdpbi1yaWdodDo3cHg7bWFyZ2luLWJvdHRvbTo3cHh9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX2ZhY2Vib29rX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojM2I1OTk4O30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fbGlua2VkaW5fX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiMwMDdmYjE7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX190d2l0dGVyX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojMDBhY2VkO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fcGludGVyZXN0X19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojY2IyMTI4O30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fdGVsZWdyYW1fX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiMzN2FlZTI7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19yZWRkaXRfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiM1Zjk5Y2Y7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX192aWJlcl9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzdjNTI5ZTt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX2VtYWlsX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojN2Y3ZjdmO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS1yb3VuZCAuU29jaWFsTWVkaWFTaGFyZUJ1dHRvbntib3JkZXItcmFkaXVzOjUwJX0udGItc29jaWFsLXNoYXJlX19leGNlcnB0e2Rpc3BsYXk6bm9uZX0udGItc29jaWFsLXNoYXJlIC5Tb2NpYWxNZWRpYVNoYXJlQnV0dG9uLS1kaXNhYmxlZHtvcGFjaXR5OjAuNjV9IH0gQG1lZGlhIG9ubHkgc2NyZWVuIGFuZCAobWF4LXdpZHRoOiA1OTlweCkgeyAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19uZXR3b3Jre2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO3RleHQtYWxpZ246Y2VudGVyO3ZlcnRpY2FsLWFsaWduOnRvcDttYXJnaW4tcmlnaHQ6N3B4O21hcmdpbi1ib3R0b206N3B4fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19mYWNlYm9va19fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzNiNTk5ODt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX2xpbmtlZGluX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojMDA3ZmIxO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fdHdpdHRlcl9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzAwYWNlZDt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX3BpbnRlcmVzdF9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6I2NiMjEyODt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tMDkyIC50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmVfX3RlbGVncmFtX19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojMzdhZWUyO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fcmVkZGl0X19zaGFyZS1idXR0b257Y3Vyc29yOnBvaW50ZXI7ZGlzcGxheTppbmxpbmUtYmxvY2s7YmFja2dyb3VuZC1zaXplOmNvbnRhaW47YmFja2dyb3VuZC1jb2xvcjojNWY5OWNmO30udGItc29jaWFsLXNoYXJlLS0wOTIgLnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fdmliZXJfX3NoYXJlLWJ1dHRvbntjdXJzb3I6cG9pbnRlcjtkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jaztiYWNrZ3JvdW5kLXNpemU6Y29udGFpbjtiYWNrZ3JvdW5kLWNvbG9yOiM3YzUyOWU7fS50Yi1zb2NpYWwtc2hhcmUtLTA5MiAudGItc29jaWFsLXNoYXJlX19lbWFpbF9fc2hhcmUtYnV0dG9ue2N1cnNvcjpwb2ludGVyO2Rpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrO2JhY2tncm91bmQtc2l6ZTpjb250YWluO2JhY2tncm91bmQtY29sb3I6IzdmN2Y3Zjt9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZS0tcm91bmQgLlNvY2lhbE1lZGlhU2hhcmVCdXR0b257Ym9yZGVyLXJhZGl1czo1MCV9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZV9fZXhjZXJwdHtkaXNwbGF5Om5vbmV9LnRiLXNvY2lhbC1zaGFyZSAuU29jaWFsTWVkaWFTaGFyZUJ1dHRvbi0tZGlzYWJsZWR7b3BhY2l0eTowLjY1fSB9IA==
Лисичка-сестричка – пухнаста злодійка
Українська народна казка переказана Їжачком-Розумничком
Ілюстрації: Ольга Жесткова
Діти, чи пам’ятаєте ви, що лисиці це не домашні тварини? Вони дикі тварини, які полюють на птахів та дрібних тварин. Іноді вони наважуються забігати до сіл, щоб вкрасти курочку чи гусочку в людей. Послухайте історію, яку Їжачок-Розумничок почув від свого Дідуся.
Одного разу в маленькому українському селі зʼявилася пухнаста злодійка – Лисичка-сестричка.
Якось вкрала собі Лисичка курочку. І щоб не бігати з нею всю ніч, задумала вона собі сховатися серед людей. Лисичка видала себе за мандрівницю і стала проситися до людей переночувати!
Постукала у двері першої хати, зайшла всередину, тримаючи мішок з куркою:
— Доброго вечора, люди добрі! — ввічливо привітала вона мешканців хати.
— Доброго вечора і тобі, Лисичко-сестричко! — відповіли вони.
— Пустіть переночувати! — продовжувала Лисиця.
— Ой Лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти, — відповіли люди.
— Дарма, я згорнуся клубочком на лавці й вкриюся хвостиком, як ковдрою. Та на тому й буде! — сказала Лисиця.
— Добре, ночуй! — погодилися люди.
— А де ж я свій мішок з курочкою подіну? — запитала Лисиця.
— Став його біля печі, — відповіли люди.
От вона так і зробила. А вночі нишком встала і курочку з’їла.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько і розбудила хазяїв новиною: “Ой, де ж це моя курочка? Нема курочки!”
— А під піччю, — відповіли хазяї.
— Я дивилась, там нема. Ви її вкрали!
Сіла та й плаче: “Ой бідна я! Тільки й було добра, що та курочка, та й ту забрано. Віддайте мені за курочку качечку!
Нема що робити. Віддали качечку, щоб її заспокоїти. Лисиця поклала її в мішок і побігла геть.
Біжить та й біжить, аж вже скоро і ніч. Настав час знайти нове місце для ночівлі. Постукала в двері другої хати, зайшла всередину, тримаючи мішок з качечкою:
— Доброго вечора, люди добрі! — ввічливо привіталася Лисиця.
— Доброго вечора і тобі, Лисичко-сестричко! — відповіли вони.
— Пустіть переночувати! – продовжувала Лисиця.
— Ой Лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти, — відповіли люди.
— Дарма, я згорнуся клубочком на лавці й вкриюся хвостиком, як ковдрою. Та на тому й буде! — сказала Лисиця.
— Ну, добре, ночуй! — погодилися люди.
— А де ж я свій мішок з качечкою подіну? — запитала Лисиця.
— Став його під лаву, — відповіли люди.
От вона так і зробила. А сама вночі нишком встала і качечку з’їла.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько і розбудила хазяїв новиною: “Ой, де ж це моя качечка? Нема качечки!”
— А під лавою, – відповіли хазяї.
— Я дивилась, там нема. Ви її вкрали!
Сіла та й плаче: “Ой бідна я! Де я не бувала, такої пригоди не знала, щоб у мене що вкрадено! Віддавайте мені за качечку гусочку!
Нема що робити. Віддали гусочку, щоб її заспокоїти. Лисиця поклала її в мішок і побігла геть.
Біжить та й біжить, аж вже скоро і ніч. Час шукати місце для ночівлі. Лисиця постукала у двері третьої хати, зайшла всередину, тримаючи мішок з гусочкою:
— Доброго вечора, люди добрі!, — ввічливо привітала вона мешканців хати.
— Доброго здоров’ячка, Лисичко-сестричко!, — відповіли вони.
— Пустіть переночувати! — продовжувала Лисиця.
— Ой Лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти, — відповіли люди.
— Дарма, я згорнуся клубочком на лавці й вкриюся хвостиком, як ковдрою. Та на тому й буде! — сказала Лисиця.
— Ну, добре, ночуй! — погодилися люди.
— А де ж я свій мішок з гусочкою подіну? — запитала Лисиця.
— Став його біля вікна, — відповіли люди.
От вона так і зробила. А сама вночі нишком встала і гусочку з’їла.
Другого дня встала раненько, вмилася біленько і розбудила хазяїв новиною: “Ой, де ж це моя гусочка? Нема гусочки!”
— А біля вікна, — відповіли хазяї.
— Я дивилась, там нема. Ви її вкрали!
Сіла та й плаче: “Ой бідна я! Тільки й було добра, що та гусочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за гусочку ягня!”
Ми не знаємо, скількох селян Лисиця так ошукала, доки не дісталася цієї хати. Для господаря тієї хати прохання Лисиці здалось несправедливим: як то за маленьку гусочку цілого ягняти віддавати! І вирішив Лисичку провчити!
От іще вона не вийшла з хати, та якось там на хвилинку відволіклась, а господар натомість ягняти посадив у мішок собаку.
Лисичка взяла той мішок та й понесла. Несе та ще й приказує: “Яка ж я розумна! Виміняла за курочку — качечку, за качечку — гусочку, за гусочку — ягнятко. А далі цілу козу виміняю!”
Та як струсоне тим мішком, і чує з мішка: “Грррр…”
А лисиця: “А чому це капосне ягня гарчить як собака! Ану, гляну на тебе, яке ти є!”
Сіла та й розв’язала мішок. Тільки розв’язала — собака звідти як вискочить! Лисичка навтіки, собака — за нею та далі в ліс… от-от дожене!
Більше в тому селі Лисичку-сестричку і не бачили!
От і казочці кінець, а хто слухав молодець!
Чи сподобалася вам казочка? Чому Лисиця просилася до хати переночувати? Що робила Лисиця щоночі після того, як її впускали до хати? А читали ви казочку, як Лисичка-сетричка двох ведмежат ошукала?
Книжки-саморобки Їжачка-Розумничка
Маленькі книжечки своїми руками, що приносять задоволення. Завантажуй безкоштовно.
Кожна казка має свою версію. Збирай їх усі!
Перевіримо, як добре ви запам’ятали казку!
Відповідай на питання вікторини
1. Ким прикидалася Лисичка, щоб потрапити до хат селян?
- а) Доброю мандрівницею
- б) Більшу тварину
- б) Замість ягняти їй дали собаку
Допоможи лисичці знайти дорогу до хати
Читати далі
Казка «Сім лозин» розповідає про важливість єдності та цінність близьких стосунків і турботи одне про одного, особливо в сім’ї.
Теги: казки для дітей, казки на ніч, казки для дітей, казка про звірів, казки для дітей молодшого шкільного віку, казки для малюків, казка про лисичку, українська народна казка, казки для дошкільнят, казки для дитячого садка, казки для 5 років, казки для 6 років, казки для 7 років, казки для 8 років, казки для 9 років, казки для 10 років, казка лисичка-сестричка
